Сінаж і силос: Оптимізація зимового раціону ВРХ

З настанням зими для виробників молока й м’яса головне завдання — забезпечити ВРХ кількістю і якістю корму, що покриває потреби в енергії, білку та мінералах при мінімальних витратах. Сінаж і силос — ключові компоненти зимових раціонів: правильно заготовані та використані вони зберігають значну частину поживності літніх пасовищ і кормових культур. Нижче — покроковий практичний план, як зробити ці корми максимально ефективними для підтримки продуктивності та здоров’я тварин.

Роль силосу та сінажу

Сінаж і силос відносяться до соковитих та об'ємних кормів, які забезпечують тварин не лише клітковиною (для правильної роботи рубця), але й значною часткою енергії та протеїну. Якісний силос має приємний запах (схожий на солоні помідори/сушені фрукти), який стимулює апетит тварин, що критично важливо взимку.

1. Визначте мету та оцініть потреби стада

Почніть із розрахунку потреб за енергією і білком для кожної категорії: сухостійні корови, дійні корови, ремонтні телиці, відгодівельні тварини. Орієнтуйтесь на національні норми та рекомендації (NRC або національні методики), але підганяйте їх під місцеві умови (вага тварин, продуктивність, температура). Недооцінка енергетичних потреб у холодні періоди веде до втрати кондиції і зниження молочної продуктивності.

2. Обов’язково проводьте хіміко-біологічний аналіз заготівель

Якість сінажу та силосу сильно варіює від року до року. Аналіз кожної партії (вміст сухої речовини / DM, протеїн, NDF/ADF, енергетичні показники — TDN або DMD, pH, наявність мікотоксинів) дозволяє коректно спланувати доведення раціону концентратами і білковими добавками.

Без лабораторних даних ви ризикуєте або переплатити за добавки, або недогодувати тварин.

3. Параметри заготівлі: коли і як косити/закладати

• Для кукурудзяного силосу цільовий вміст сухої речовини (DM) зазвичай 30–35% — це дає кращу ферментацію й оптимальну перетравність крохмалю.
• Для сінажу (haylage) — вищий DM (приблизно 45–60% у залежності від культури та регіону), що покращує аеробну стійкість у рулонах або балах.

Заготівля при невідповідному DM призводить до бродінь, втрат енергії та зниження якості. Тому важливо моніторити вологість перед закладанням і коригувати технологію (сушка/в'ялення, подрібнення, ущільнення).

4. Технологія ферментації і зберігання

Якість ферментації залежить від щільності упаковки (усунення повітря), правильної вологості і швидкого досягнення анаеробних умов. У траншейних силосах, силосних рулонах або силосних мішках важливо якісно ущільнювати і щільно загортати плівку; при поганому ущільненні збільшується ризик нагрівання і втрат. У деяких випадках доцільно використовувати бактеріальні інокулянти (лактобактерії) — вони покращують швидкість і якість молочно-кислого бродіння і підвищують аеробну стабільність. Проте інокулянти не замінюють правильної агротехніки.

5. Оцінка якості корму перед подачею і безпека

Перед тим як включити силос у раціон, перевірте запах, колір, температуру (локальне нагрівання — ознака псування) та, по можливості, результати аналізу на мікотоксини. Псутий силос може викликати ентерити, зниження поїдання й продуктивності. Як правило, силос і сінаж повинні мати яскраво виражений кислий запах без неприємних «гнильних» нот. Не годуйте тварин кормом із видимою цвіллю або зонами сильного підвищення температури.

6. Формулювання зимового раціону з урахуванням силосу/сінажу

Після аналізу кормів формулюйте раціони так, щоб сумарна суха речовина, енергія (TDN або NE), перетравний протеїн і обмінні мінерали відповідали вимогам тварин.

Практичні підходи та норми:

• Орієнтовна норма об'ємних кормів (силос + сінаж + сіно): 1,5–2 кг сухої речовини на кожні 100 кг живої маси корови.
• Співвідношення: Грубі корми (сіно/сінаж) мають складати мінімум 50-55% від загальної енергетичної поживності. Для високопродуктивних корів (від 25 л/добу) рекомендовано давати 4-5 кг сінажу та силосу на 100 кг живої маси.
• Баланс сіно/сінаж: Досвідчені фермери радять співвідношення сіно : сінаж люцерни приблизно 1:4 (у масі). Сіно стимулює вироблення жиру молока, а сінаж — власне кількості молока.
• Високоякісний сінаж із DMD понад 65–70% може замінити частину концентратів у раціоні дійних корів; низькоякісний силос вимагає додаткових енергетичних і протеїнових добавок.
• Для сухостійних і стресованих тварин слід уникати різких змін у раціоні: поступове введення нової партії силосу протягом 7–14 днів мінімізує ризик розладів шлунково-кишкового тракту.

Додаткові обов'язкові елементи:

• Водний режим: Корова випиває 60–100 літрів чистої води на добу. Вода має бути теплою (10–15°C) взимку. Брак води знижує надої до 20%.
• Буферні речовини: Якщо раціон містить велику частку концентратів, силосу або дуже подрібнених кормів, слід додавати буферні речовини (наприклад, бікарбонат натрію) для профілактики ацидозу рубця.

7. Контроль поїдання та адаптація: техніка подачі й обмеження втрат

Повнозмішаний раціон (TMR): Найефективніший спосіб згодовування — це змішування всіх компонентів в єдиний раціон. Це запобігає вибірковому поїданню. Подавайте корм у таких умовах, щоб мінімізувати контакт з повітрям під час годування (закриті годівниці, часте нарізання фронту силосу з мінімальним виступом).

Силос не повинен бути відкритим і піддаватися дії повітря більше 24–48 годин у теплу погоду — активне окиснення знижує якість.

У випадку рулонного сінажу стежте за цілісністю плівки — механічні пошкодження кардинально погіршують аеробну стійкість.

8. План запасів і розрахунок витрат

Орієнтовно розраховуйте запаси на підставі середнього добового споживання (DMI) кожної групи і тривалості зимового періоду, враховуючи технологічні втрати при зберіганні й роздачі (можуть сягати 10–30% залежно від способу зберігання). Проведіть аудит запасів ранньою осінню і при потребі скоригуйте заготівлю чи купівлю добавок.

9. Особливі рекомендації для різних категорій тварин

• Молочні корови: орієнтуйтесь на високу якість сінажу (DMD > 65–70%); інакше потрібні додаткові концентрати. Важливо також балансувати протеїн RDP/RUP відповідно до частки силосу в раціоні.
• Сухостійні корови і телиці: контролюйте енергетичний надлишок, щоб уникнути надмірного ожиріння; для цих груп підходить помірне енергетичне забезпечення.
• Відгодівельні тварини: якісний силос з високим DMD сприяє кращому приросту; низькоякісний силос вимагає доповнення зерном чи жирами.

10. Моніторинг і коригування протягом зими

Регулярно зважуйте тварин, контролюйте кондицію, слідкуйте за молочною продуктивністю й показниками здоров’я; при потребі коригуйте частку силосу/сінажу та добавок. Оперативні зміни в раціоні дають швидкий результат у продуктивності, якщо вони базуються на даних аналізів і вимірювань.

Висновок

Сінаж і силос — надзвичайно ефективні засоби збереження кормової бази для зимового годування ВРХ. Ключ до максимальної продуктивності — якість заготівлі, лабораторний аналіз, правильне зберігання й уважне формулювання раціонів під конкретні потреби тварин. Дотримання цих принципів дозволяє економити на концентрованих кормах без втрати продуктивності.